Press "Enter" to skip to content

Кругова порука. Для чого Салагор викликає на себе вогонь?

На перший погляд нелогічна поведінка начальника Чернівецької митниці Миколи Салагора здається відвертим шкідництвом, політичним ідіотизмом або пустою бравадою генерала, який не може змиритись з відставкою і мужньо та мудро піти. Однак дії головного митника Буковини, який усупереч прямій вимозі Зеленського не покидає «хлібну» посаду, хапаючись то за відпустку, то за лікарняний – з певного ракурсу виглядають не настільки наївно.

Справді, наївно вважати, що досвідчений політик і кадровий посадовець Салагор вірить у те, що десь у грудні прізвище Президента зміниться і до влади повернеться Петро Порошенко. Чи що позиції Володимира Олександровича здадуть, а сили однопартійця Арсена Авакова перегрупуються і перейдуть у наступ – у ситуації моновладдя кожен рятує себе сам, переписує майно і, не чекаючи реваншу, поспішно виводить активи.



Микола Михайович розуміє, що як «фасадний» бенефіціар корупційних схем із контрабанди саме він опиниться сам-на-сам із законом. І за спільні злочини на самоті потягне хрест «Народного фронту» – позаяк більшість справ замикаються на відомстві, яким Салагор мав довге щастя керувати. В цій ситуації саме начальник митниці – найслабша ланка і сакральна жертва, яку подільники поведуть на забій.

Гадаю, «чуйка» Салагора не підвела – і розділяти долю морських капітанів сухопутний щур не планує. Взятий на мушку, генерал не встиг сховатись в окопі і, демонструючи непоступливість та зневагу до Президента, тепер свідомо кидає тінь на бліндажі «Народного фронту». Втрачати нічого: зухвалими жестами Микола Михайлович не стільки наражається на удар – скільки викликає його на однопартійців, і «в багатстві, і в бідності» покладаючись на кругову поруку.

Я петь не очень-то умею,
А в хоре я всегда пою.
А в хоре голос мой сильнее,
Как рядовой в большом строю!

Святослав Вишинський,
«Буковинський центр»